ньої Слобожанщини).
   У Запорізькій Січі після її приєднання до Росії зберігається організація управління. Вища влада належала усім формально рівноправним членам запорізького товариства. Від їхнього імені цю владу здійснювала військова рада. Щороку 1 січня вона обирала кошового отамана. Популярні лідери запорізького козацтва обиралися в кошові багаторазово. Іван Сірко, якого Д. Яворницький характеризував як найсильнішу особистість серед українців свого часу, обирався кошовим 8 разів, Петро Калнишевський — 10 разів.
   Військова рада обирала також кошових старшин — помічників кошового отамана. Але поступово значення ради зменшувалося.
   Чимало її повноважень привласнив кошовий, зокрема, у призначенні старшин, інші перейшли до старшинської ради.
   Владу кошового отамана можна порівняти із владою гетьмана. Не випадково Брюховецький, будучи кошовим, називав себе гетьманом. В окремі періоди, особливо під час воєнних дій, кошовий мав влади більше, ніж гетьман. У поході він мав право засудити до смертної кари. Кошові прагнули зберегти повноту влади навіть тоді, коли їх обрання, особливо під час управління Катерини II, супроводжувалося обов'язковими згодою і затвердженням царського уряду.
   Помічники кошового — старшини виконували різні доручення. Заступником кошового був військовий суддя, він же виконував обов'язки скарбника. Серед запорізьких старшин було кілька полковників. Вони очолювали паланки або управляли великими військовими з'єднаннями запорожців.
   Основною соціальновійськовою одиницею Січі був курінь, який утворювався за принципом земляцтва. Налічувалося 38 куренів, очолюваних курінними отаманами, які були опорою кошового.
   Запорізька Січ суперничала з гетьманщиною, часом прагнучи взяти над нею зверхність.
   Збройні сили.
   А. Реєстрове військо. У XVIII ст. Україна зберігала власні збройні формування. Реєстрове військо добре послужило бранній славі Росії та й само здобуло

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>