купцями — тут проживали також козацька старшина, шляхта, духовенство, рядове козацтво. Старшинськошляхетська верхівка та міська адміністрація увінчували піраміду міщан. Дворяни, які займалися торгівлею та товарним виробництвом, записувалися до купецьких гільдій.
   Отже, наприкінці XVII ст. суспільний лад України втратив самобутні риси. Тут фактично і формально запроваджується соціальна структура Російської держави як наслідок наступу царату на права і вільності України та її народу.
   Але уявлення про суспільну структуру України буде неповним, якщо не згадати про значний як за кількістю, так і за роллю прошарок високо освічених людей — учителів, лікарів, юристів, філософів, літераторів. За походженням вони належали до різних верств населення, але переважно були вихідцями із старшини, шляхти, духовенства. Загальну та спеціальну освіту вони здобували в університетах Західної Європи та у вітчизняних навчальних закладах, серед яких була КиєвоМогилянська академія. Освічена шляхта стала кістяком нового державного ладу при Б. Хмельницькому.
   Російський уряд високо цінував освічених українців і охоче залучав їх на свою службу. Феофан Прокопович став духівником Петра І, залишив помітний політичний слід у розвитку російської державності. Він автор Слова про правду монаршу, що ідеологічно обґрунтовувало абсолютистське правління в Росії.
   § 2. Державний лад.
   § 2. Державний лад
   Ядром, основною частиною українських земель у складі Росії була Лівобережна Україна. Українці називали її Гетьманщиною за державною організацією, котра існувала тут, а також «Військом Запорізьким». У XVIII ст. російський уряд установив для Гетьманщини офіційну назву «Малая Россия» (Малоросія).
   На початку періоду, що розглядається, взаємини України і Росії формально визначалися, як і раніше, гетьманськими статтями— Решетилівськими чи І. Скоропадського (1709 р.) і, нарешті, «Решительными (конформированными)

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>