твом, полюванням). У паланках же розташовувалися слободи та хуторизимовники, де жили сімейні козаки та посполиті. Кількість населення Січі постійно зростала. Всього на території Нової Січі у 1775 р. проживало приблизно 200 тис. осіб, з них козаківсічовиків — 35 тис.
   Соціальноекономічні процеси, що відбувалися у країні, не обминули і Запорізьку Січ, поглибили її соціальну диференціацію. З середини XVIII ст., коли Січ переходить до колонізації своїх земель та ведення осілого інтенсивного землеробства, хуторизимовники старшини перетворюються на великі феодальні господарства, в яких експлуатуються рядові козаки, голота та сірома — низи запорізького товариства, а також маса посполитих, що втікали на землі Запоріжжя. Сподіваючись знайти тут захист від сваволі поміщиків, гетьмана та царя, вони ставали «поддаными Войска Запорожского». Залежність посполитих від січової влади виявлялася, зокрема, в їхніх зобов'язаннях сплачувати «войськовой оклад» — головну подать кошу. Експлуатована сірома час від часу повставала. Найбільше з повстань відбулося в 1768 р.
   Після реорганізації козацького війська на Слобожанщині й Лівобережжі та ліквідації Січі запорізьких козаків було переведено в розряд селяноднодвірців з обкладенням подушним податком, їм також заборонялося вільно переходити на інше місце проживання. Катерина II, зруйнувавши Січ, заборонила навіть назву «запорізький козак». Землі Запорізької Січі вона роздала своїм улюбленцям.
   Міське населення. У XVIII ст. чисельність міського населення України та його роль в економіці зростають. Склад міщан був досить строкатим і багатостановим. Соціальні групи населення міста перебували у складних взаємовідносинах.
   Міщани, як правило, були юридично вільними людьми. Звільнившись від дискримінації з боку польської держави, вони одержали право займатися ремеслами поза цехами, дрібною торгівлею, могли надавати дрібний кредит. їх головний обов'язок

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>