був складений генеральний опис населення України, а у 1776 р. введено подушний податок на Слобожанщині, в 1783 р. — на Лівобережжі. Тоді ж указом від З травня 1783 р. Катерина II наказала селянам залишатися на тих місцях, за якими вони значилися у генеральному описі. Указ попереджав, що до порушників ставитимуться суворо, «по общегосударственным установлениям». Очевидно, акт 1783 р. був лише юридичною формою того процесу, що об'єктивно розвивався в умовах пізнього феодалізму. Українські феодали його свідомо заохочували, користуючись підтримкою уряду. Тому важко погодитися з тими дослідниками, котрі вважають, що кріпосне право в Україні було введено в 1783 р. вперше.
   Селянство, як і раніше, повставало проти своїх гнобителів. Антикріпосницька і національнорелігійна боротьба у ЗО—40х роках XVIII ст. селян Галичини (опришки — винищувачі шляхти), Правобережжя (гайдамацький рух, коліївщина під керуванням М. Залізняка та І. Ґонти) була тісно пов'язана з виступами селян Лівобережжя. Багато українців воювали в загонах К. Булавіна. Відомо, що О. Пугачов, прагнучи схилити на свій бік українських селян, надсилав їм «манівні» листи.
   Реєстрове козацтво. У XVIII ст. триває процес економічного послаблення і розшарування козацтва, визначається його ієрархічна структура. Головна причина була в тому, що тривала відсутність козаків удома у зв'язку з участю у воєнних походах, а також у будівництві фортець, шляхів, ритті каналів позбавляла їх можливості займатися господарством. Воно занепадало. А це, у свою чергу, відбивалося на їхній військовій службі. Тому в 1735 р. за указом царського уряду реєстровці були поділені на дві групи; виборних і підпомічників.
   Заможні козаки, котрі мали орну землю, сад, будинок, кілька голів рогатої худоби, сотні овець, були виділені у групу «виборних», тобто повноправних. їх було занесено до спеціальних списків за сотнями, вони зберегли той правовий статус, що

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>