итрополита Тукальського Москва перешкодила виборам нового митрополита і заснувала тимчасову посаду місцеблюстителя вакантної посади митрополита.
   Відчутного удару по автономії української православної церкви завдав Самойлович. За його змовою з Москвою у 1685 р. митрополитом Київським було обрано свояка гетьмана єпископа Луцького Гедеона. Московський патріарх Іоаким затвердив це обрання, погодився з цим фактом і царгородський патріарх. Проте у грамоті, яку Гедеон у 1685 р. одержав від московського патріарха, зазначалося, що Київська митрополія не підлягає московському патріарху, хоча й перебуває під його благословенням і формально йому підвідомча. Київська митрополія була підпорядкована Москві в 1686 р. за згодою константинопольського патріарха.
   Вище духовенство (митрополит і єпископи) обиралися на козацьких радах, священики — на сільських сходах, їх обрання затверджував гетьман. Отже, церква, можна сказати, входила до системи військовоадміністративної організації, а влада гетьмана певною мірою поширювалася і на церкву та її духовенство. Проте це не знижувало ролі церкви в суспільнополітичному житті України.
   Найважливіші акти гетьмана та інших посадових осіб освячувалися церквою, підтверджувалися церковними записами.
   Суд. У другій половині XVII ст. в Україні продовжує існувати організація судів, яка склалася за часів Б. Хмельницького.
   У цей час спостерігається подальше посилення прав феодалів. Вони зберегли право на доменіальний і вотчинний суди. Доменіальний суд, якому підлягали селяни магістратських і ратушних сіл, здійснювали магістрати та ратуші. Цим же правом почали користуватися й козацькі старшини, землевласники, українська шляхта, «царські люди» в Україні.
   Існування суду церкви було санкціоновано Собором 1667 р. Починаючи з другої половини XVII ст. міські суди потрапили значною мірою під вплив сотенної адміністрації. Самостійність зберегли лише магістратські

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>