ько. Прагнення царату обмежити вільності України не обминуло її збройних сил. У 1659 р. другі Переяславські статті підтвердили обов'язок гетьмана залучати козацьке військо до участі його у воєнних походах росіян. Реєстрове військо використовувалося також для охорони кордонів Росії, особливо на півдні.
   У цих походах козаки підлягали російському командуванню, проте у другій половині XVII ст. вони ще зберігали організаційну відокремленість. Влітку 1687 р. 50 тис. козаків на чолі з гетьманом Самойловичем билися в одних лавах з 10тисячним загоном Росії. У другому Кримському поході навесні 1689 р. виступали: російська армія числом 112 тис. осіб і 40 тис. реєстровців.
   Москва вдавалася до певних заходів щодо зменшення козацького війська. Гетьман Брюховецький за вимогою боярського уряду погодився скоротити реєстр до ЗО тис. осіб, що було зафіксовано у Московських статтях. Одночасно гетьман одержав дозвіл створювати наймане, так зване «затяжное» військо в 1000 осіб, тобто один полк. Реально ж існувало кілька найманих полків: сердюцький (піхотний) та компанійський (кінний). Вони створювалися у міру необхідності, утримувалися за рахунок додаткового оподаткування населення, одержували грошову платню, харчі та одяг.
   А втім, найманці вперше з'явилися в Україні ще за часів Б.Хмельницького. Ними були іноземці — кроати, німці, італійці, а також поляки.
   Церква. Зважаючи на величезний вплив православної церкви в Україні, Москва намагалася встановити свій контроль і над нею. Другі Переяславські статті знову підтвердили, що митрополит та інше духовенство Малої Росії, тобто України, віддавалися під благословення московського патріарха, мали право на зносини з ним, але останній не втручався у справи православного духовенства України. Ієрархи української православної церкви дали відсіч Брюховецькому, котрий просив Москву надіслати митрополита для України. Але у 1675 р. після смерті київського

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>