грішного представники старшини просили царя заборонити гетьману зноситися з іноземними державами та карати козаків і селян без вироку військового суду. За вимогою старшини у статтях Мазепи записано: «Великому государю его царскому величеству старшина и все войско запорожское били челом, чтобы они от гетмана никакой неволи и жесточи не терпели и чтобы без совета со всей старшиной безвинье не чинил».
   Але найчастіше і гетьман, і старшина, і усе військо запорізьке йшли назустріч один одному, усвідомлюючи залежність своєї долі від міцності військовоадміністративної організації, від елементів демократії в ній. Щоб надати собі більшої значущості, вони удавали із себе захисників українського народу. Офіційні акти змальовували обстановку в Україні, як взірець єдності, співдружності гетьмана, війська запорізького з народом малоросійським, чи інакше — гетьмана, полковників, старшин та черні. Тому царський уряд свої звернення адресував здебільшого гетьману та війську.
   Генеральний уряд. Після смерті Б. Хмельницького загальновійськову раду стали скликати рідше, а згодом вона й зовсім зникає. Однією з причин цього була складність її скликання. Головне ж, певно, полягало в тому, що загострення внутрішніх суперечностей, протистояння верхів і низів загрожувало пануванню українських феодалів. З 1668 р. загальновійськову раду скликали тільки на підставі царського указу. Про нього повідомляв гетьмана або старшину піддячий Малоросійського приказу.
   Гетьман правив країною з участю ради генеральної старшини (або старшинської ради), яка збиралася кілька разів на рік для вирішення найважливіших питань (обрання гетьмана, генеральних старшин, охорони кордонів та ін.), та за вимогою генерального уряду. Останній за відсутності гетьмана здійснював вищу владу в Україні.
   Генеральні старшини, як і гетьман, за виконання своїх повноважень одержували з казни платню та пожалування землі у ранг.
   Реєстрове

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>