оти, одержані від інших держав. Відтепер усі переговори можна було здійснювати лише через царя. Щоправда, Москва дозволяла представникам від України бути присутніми на переговорах Росії з іншими посольствами (ст. 17). У 1674 р. і це право було скасоване. Залишалася лише обіцянка Москви повідомляти «войско запорожское о разных переговорах» (ст. 20 Конотопських статей). Коломацькі статті підтверджували заборону для України приймати послів і грамоти — «от себя никому ничего не писать». Усі документи, одержані від інших держав, необхідно було передавати до Москви у Малоросійський приказ.
   І все ж, незважаючи на обмеження влади гетьманів, їхні повноваження у другій половині XVII ст. були ще досить широкими. Сильні особистості, такі як І. Самойлович і І. Мазепа (останній особливо), правили як монархи і намагалися за прикладом Б. Хмельницького надати владі гетьмана спадкоємного характеру. Але це були винятки, які не впливали на загальні тенденції обмеження повноважень гетьмана у другій половині XVII ст.
   Для виконання окремих владних повноважень за відсутності законно обраного гетьмана, як виняток, призначали тимчасового гетьмана (він іменувався «наказним гетьманом»). Цей порядок установився ще за Б. Хмельницького. Навесні 1662 р. наказним гетьманом став дядько Ю. Хмельницького Я. Сомко. У 1668 p., коли П. Дорошенко проголосив себе гетьманом обох сторін Дніпра, він залишив наказним гетьманом на Лівобережжі Д. Многогрішного.
   Гетьман і полковосотенна система. За часів Б. Хмельницького, і пізніше, між гетьманами і козацькою старшиною траплялися конфлікти. У ряді випадків ці колізії завершувалися заміною гетьмана, невигідного козацькій старшині. У такій ситуації старшинська рада у 1663 р. скинула з гетьманства Ю. Хмельницького, а під час військового повстання був убитий гетьман Брюховецький.
   У суперечках з гетьманом козацька старшина апелювала до царя. Після усунення Многогрішного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>