ман підписував важливі нормативні акти, в першу чергу гетьманські статті. Будучи головним адміністратором, він особисто розпоряджався землею, що належала усьому козацькому війську.
   В руках гетьмана були фінансові кошти держави. Він керував збиранням податків і розпоряджався державними військовими скарбами. Тривалий час його особисті та державні кошти не роз'єднувалися, що призводило до зловживань. У таких зловживаннях Мазепа звинуватив свого попередника Самойловича (що стало однією з підстав усунення останнього з посади). Згодом була заснована посада генерального підскарбія, котрий відав військовою казною.
   За Глухівськими статтями гетьман подавав царю кандидатури для пожалування дворянського звання, був головнокомандувачем — «зверхником над військом».
   Згодом повноваження гетьманів — наступників Б. Хмельницького — поступово звужуються. Офіційні документи набували значення як таких лише після того, як вони затверджувалися царем або вищими урядовцями Росії. Згодом цей порядок поширився й на інші нормативні акти, що надходили від гетьмана. Глухівські статті, наприклад, передбачали, що універсали гетьмана про пожалування земель за службу мають підтверджуватися царськими грамотами.
   У гетьмана також було відібрано право призначати та усувати без участі Генеральної ради полковників та генеральних старшин. Йому був також потрібен дозвіл Росії для виступу у похід.
   Звужувалися права гетьмана і в міжнародних відносинах. Нові Переяславські статті (1659 p.), хоча в цілому підтверджували прохальні пункти Б. Хмельницького, проте певною мірою обмежували права гетьмана щодо зовнішніх зносин. Вони вже не дозволяли йому «сноситься с любой державой», приймати послів, починати війну без дозволу царя, посилати військо на допомогу сусіднім державам.
   У 1669 р, Глухівські статті заборонили гетьману безпосередньо зноситися з іноземними державами, хоча він і старшина обіцяли надсилати цареві

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>