'єднання всіх її земель. На початку 1668 р. він проголосив себе гетьманом усієї України, але Лівобережжя та Запорізька Січ його не підтримали. З 1671 р. на Правобережжі гетьманів більше не обирали.
   Першим лівобережним гетьманом був І. Брюховецький (1663— 1668 pp.). Він був першим гетьманом України, який поїхав до Москви, щоб особисто засвідчити царю свою покору. Він «ударив чолом» царю всіма малоросійськими містами, заявивши, що керувати ними повинен не гетьман, а монарх, тому що вони будуть перебувати у вічному подданстві царя.
   Брюховецького змінив Д. Многогрішний (1668—1672 pp.). Івана Мазепу відразу ж після обрання (1687 р.) було пожалувано гетьманом обох сторін Дніпра (це так зване двогетьманство), хоча з 1686 р. з укладенням миру влада гетьмана визволеної України обмежувалася Лівобережжям. Проте й після втрати реальної влади над Правобережжям гетьмани Лівобережної України подавньому називали себе гетьманами обох берегів Дніпра, щоб нагадати, що вони не відмовляються від законних прав на Правобережну Україну.
   Влада гетьмана не поширювалася на Запорізьку Січ і Слобідську Україну, бо вони безпосередньо підлягали органам Російської держави. Царський уряд робив усе, щоб перешкодити створенню цілісної території України. Проте між Лівобережжям — Гетьманщиною, Слобідською Україною та Запорізькою Січчю існували економічні, політичні та культурні зв'язки, які зміцнювали усвідомлення українцями, що вони є представниками єдиної народності та єдиної території.
   Обсяг повноважень гетьмана був досить значним. У внутрішніх справах йому спочатку належала законодавча, виконавча та судова влада. Відповідно до цього гетьман називався «верхній володар і господар отчизни нашої», «зверхніший властитель», «гетьман Войска Запорозького», «Гетьман військ его царського пресветлого Величества Запорожского обоих берегов Днепра».
   Як законодавець, глава та офіційний представник України гетьман

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>