йноди — вищі знаки його влади і гідності, які привозили російські посли, або гетьман отримував їх від царя в Москві. Одночасно гетьман одержував від нього грамоту на гетьманування.
   Обрання нового гетьмана, починаючи з обрання у 1656 р. Ю.Хмельницького, звичайно супроводжувалося складанням статей, якими визначалися взаємовідносини України з Росією, гетьмана та царя. Присягаючи на вірність царю, гетьман присягав також на вірність цим статтям.
   Термін правління гетьмана не був визначений. Спочатку військова або старшинська рада мала право не тільки обирати гетьмана, а й усувати його. Для цього мали бути серйозні підстави. Виговського було усунуто через те, що він перейшов на бік Польщі. У Конотопських статтях (ст. 6) спеціально застерігалося, що гетьмана можна позбавити влади за зраду. Під час усунення Самойловича йому були поставлені у провину невдачі російського та українського військ у кримському поході, а також змова з кримським ханом. Висловлюється думка, що справжньою причиною розправи з Самойловичем було відродження гетьманщини, що розпочиналося. Коломацькі статті 1787 р. зафіксували, що відставка від гетьманства може статися за вказівкою царського уряду (малося на увазі правління Софії, Петра й Івана).
   Після смерті Б. Хмельницького влада гетьмана поширювалася на Лівобережжя й Правобережжя. Але коли в 1663 р. Польща знову утвердилася на Правобережжі, там було засновано самостійне гетьманство. Протягом певного періоду одночасно правили гетьман правобережний й гетьман лівобережний. І кожен з них претендував на владу в обох частинах України. У ряді випадків у титулуванні гетьмана відображалося, на які території поширюються його повноваження.
   Першим правобережним гетьманом було обрано колишнього однодумця і зятя Б. Хмельницького Павла Тетерю (1663—1665 pp.). У 1665 р. правобережним гетьманом став Петро Дорошенко (1665— 1676 pp.) Він очолив боротьбу за незалежну Україну

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>