и певне значення мала підтримка кандидата Запорізькою Січчю, хоча ні вона в цілому, ні її представники у виборах гетьмана, як правило, участі не брали, показуючи цим свою незалежність від гетьманщини. Саме Січ вплинула на обрання гетьманом Брюховецького, який раніше був кошовим у Січі. Але після його безславного кінця, а також після того, як наприкінці 1669 р. Запорізька Січ не зуміла домогтися обрання гетьманом І. Сірка, вона вже більше не втручалася у вибори гетьмана.
   З договору 1654 р. випливало, що про обрання достатньо довести до відома царя. Старшина сама запропонувала цей порядок: «Чтоб по его царскому величеству не в кручину было, понеже то давной извычай войсковой».
   Після смерті Б. Хмельницького царський уряд зажадав, щоб його повідомляли про наступне обрання гетьмана. Цю вимогу не було виконано при обранні гетьманом Виговського. Тому в Москві його обрання не визнали. Довелося проводити вибори вдруге у присутності посла Росії. За деякими відомостями, Москва й з цим обранням не погодилася, і Виговського довелося обирати втретє — на початку лютого 1658 р. у Переяславі, де, нарешті, московський посол вручив йому гетьманську булаву.
   Другі Переяславські статті не дозволяли Україні обирати гетьмана без дозволу царя. Інформування царя про наступне обрання гетьмана перетворилося на обов'язкове одержання від нього згоди на обрання кандидата, що було записано у других Переяславських статтях. Московські статті 1665 р. підтверджували, що гетьман обирається за волевиявленням государя та ним затверджується. Отже, обрання першої державної особи України стало формальністю.
   Призначаючи та затверджуючи обраного, гетьмана, царський уряд враховував характеристику на нього, яку одержував від своїх агентів, насамперед від воєвод, які перебували в Україні. Обрані у такий спосіб гетьмани присягали на вірність царю. З 1660 р. встановлюється порядок, за яким гетьман одержував клейноди

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>