йшли на утримання адміністрації та війська.
   Частина їх передавалася до царської скарбниці, розмір якої постійно зростав.
   Українське селянство, як і в попередні роки, повставало проти своїх гнобителів. Масові антифеодальні, антистаршинські повстання селян у 1687—1689 pp. і в 1691—1692 pp. охопили усе Лівобережжя. Нерідко селяни України та Росії виступали разом. Запорожці, очолювані отаманом Сірком, брали участь у повстанні С Разіна.
   М. Грушевський вважав, що саме через посилення феодального гноблення селяни України не підтримали старшинськошляхетські кола у їхньому прагненні зберегти незалежну Україну.
   Політичний устрій. В організації української державності в період, що розглядається, відбувається ряд змін.
   Поперше, була відкинута спадковість гетьманської посади. Після смерті Б. Хмельницького його сина Юрія було усунуто від гетьманства. Гетьманом став генеральний писар І. Виговський. Ю. Хмельницький був обраний гетьманом уже в загальному порядку, після втечі Виговського до Польщі.
   І пізніше деякі гетьмани (Д, Многогрішний, І. Самойлович) намагалися зробити посаду гетьмана спадковою, але зустріли рішучу відсіч старшини.
   Гетьмана обирала загальновійськова рада. У ній мав брати участь весь козацький стан. Зрозуміло, що це було можливим лише в окремих випадках, наприклад в умовах воєнного часу. Саме у такій обстановці в 1687 р. у військовому таборі під Коломаком було скликано раду, в якій брали участь 2 тис. козаків. Рада обрала гетьманом І. Мазепу. Найчастіше гетьмана обирала старшинська рада. Так були обрані Дем'ян Многогрішний та Іван Самойлович.
   Відомі випадки, коли гетьмана обирала рада генеральної старшини з участю представників від інших станів. Ю. Хмельницький у жовтні 1659 р. був обраний гетьманом на такій раді. До речі, за війтами міст, наділених Магдебурзьким правом, теж визнавалося право брати участь у радах з обрання гетьмана.
   Для обрання в гетьмани

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>