ність.
   Фактичне становище феодалів України не відрізнялося від становища російських феодалів, проте вони прагнули і юридично зрівнятися з останніми. Вже гетьман Брюховецький домігся чину боярина, а члени його посольства в Москві (500 старшин) були пожалувані у дворяни (Московські статті). За Глухівськими статтями цар пообіцяв надавати дворянське звання за поданням гетьмана. Крім того, ці статті підтвердили колишні вільності феодалів, а також пожалування, які вони одержали від Б. Хмельницького.
   Російські феодали стали з'являтися на Лівобережжі тільки з XVIII ст. Щоправда, їхнє число постійно зростало.
   Після відновлення землеволодіння польської шляхти на Правобережжі за Гадяцьким трактатом їй дозволили повернутися в Україну, де вона була зрівняна у правах з українськими феодалами.
   Реєстрове козацтво. У другій половині XVII ст. число реєстрових козаків то зменшується, то збільшується. Якщо за Березневими статтями реєстр був обмежений 60 тис. козаків, то за Глухівськими статтями він нараховував лише ЗО тис.
   Реєстровці звільнялися від податків, військових постоїв. У 1674 р. гетьман І. Самойлович домовився з царським урядом, що останній не відбиратиме козацьких вільностей, не називатиме реєстровців «мужиками», що російські війська не будуть розміщуватися у дворах козаків і брати їх у провідники. Реєстровці мали право «...держати вино, пиво і мед, а продавати вино бочкою на ранди і куда хто захоче, а пиво і мед вільно продавати гарнцом». Належність до реєстрового стану не передавалася у спадщину. Тому у Глухівських статтях містився пункт, щоб ніхто не відбирав козацького майна в удов і дітей козацьких.
   Селянипосполиті. Наприкінці XVII ст. становище селян стало помітно погіршуватися. Феодально залежний селянин був зобов'язаний «звиклим послушанием». Основні його обов'язки полягали
   у сплаті ренти феодалові та податку у військову казну — «общевойсковую скарбницу». Податки

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>