і, ще в 1649 р. він вніс у козацький реєстр зразу після себе на посаду гетьмана ім'я свого старшого сина Тимоша.
   Отже, очевидним є зростання елементів монархізму в правомочностях гетьмана після 1654 р.
   Поширеною є думка, яка схвалює домагання Б. Хмельницького на владу монарха на тій підставі, що тільки монарх міг захистити незалежну Україну, стабілізувати управління державою, досягти злагоди з опозицією і передусім з селянством, яке, не отримавши волі і землі, дедалі частіше виступало проти старшини і шляхти. Однак не слід поспішати з висновком, що гетьман уже став монархом, а Україна монархією.
   За наявності великих повноважень та впливу гетьман все ж, не був єдиновладним правителем. Як такий він передусім був важливою складовою частиною військовоадміністративної і полковосотенної організації, яка (і насамперед генеральний уряд) визначала його політику, спрямовувала його дії. Козацька старшина, шляхта, військо були опорою гетьмана, але вони не схвалювали і не допускали перетворення гетьмана в монарха.
   Ймовірно, правильніше вважати, що в умовах важливого процесу розбудови української незалежної держави, що продовжувався, тісно перепліталися республіканські й монархічні начала.
   Після 1654 р. полковий устрій поширюється й на Слобожанщину. З уведенням полкового та сотенного територіального поділу тут засновується полкова та сотенна адміністрація. У 1652 р. створюється Острозький полк, потім Ізюмський, Охтирський, Сумський та Харківський. Острозький полк заснували переселенцікозаки та селяни Чернігівського полку, чим встановлювалася спадковість між полковою організацією України та Слобожанщини. Відтак полкова організація Слобідської України продовжувала полковий устрій Лівобережжя. Організація на цій території вирізнялася лише тим, що в адміністративних і військових справах вона була підпорядкована безпосередньо бєлгородському воєводі, а через нього — Розрядному приказу.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>