стократизації державного ладу свідчить і така суттєва обставина: в Ольвії приблизно до середини III ст. до н. є. найважливіші закони створювалися у формі псефісмів, які пропонувалися приватними особами. Однак, починаючи з середини III ст. до н. є., прерогатива вносити у Раду та далі в народні збори проекти важливих постанов (почесних декретів, законів та ін.) відбирається колегією синедрів, де була представлена полісна верхівка, у приватних осіб. За останніми зберігається лише право виступати ініціаторами пропозицій з простих псефісмів.
   У II ст. до н. є. античні міста Північного Причорномор'я опинилися у сфері політики Понтійського царства. Громадянська община Херсонесу, наприклад, проголосила Понтійського царя МитридатаУІ своїм «простатом» і, зберігши самоврядування, увійшла до складу його держави.
   Після розгрому Понтійського царства грецькі міста не одержали повної самостійності й незалежності, тому що опинилися у сфері римської політики. Завдяки вигідному географічному положенню Херсонес стає основним опорним пунктом Римської імперії у Північному Причорномор'ї. У І ст. до н. є. римська адміністрація дарувала Херсонесу права елевтерія, що забезпечувало право самоврядування, повне громадянство та свободу розпорядження земельними угіддями полісу під контролем римської адміністрації. Ольвія отримала дещо інший статус — їй були надані права, близькі до автономії.
   В основу права міст Північного Причорномор'я було покладено правову систему афінської рабовласницької держави. Водночас на правовий розвиток міст певним чином впливали звичаї та традиції місцевих племен, які проживали по сусідству з ними.
   Основними джерелами права у зв'язку з цим були закони народних зборів, декрети міських рад, розпорядження колегій посадових осіб — магістратів, а також місцеві звичаї.
   Правовій регламентації підлягали майнові відносини. Існувала приватна власність на житловий будинок, рухоме

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>