рковникиієрархи православної церкви сміливо засуджували Польщу, а також, якщо вважали за потрібне, висловлювали свою незгоду з політикою Хмельницького.
   Служителі церкви всіх рівнів обиралися, і це було гарантією їхньої незалежності від держави.
   Територія. Б. Хмельницький вже на початку війни визначив етнічну територію України, яку належало звільнити зпід влади Польщі. Кордон з нею передбачалося прокласти по Віслі.
   1654 р. звільнена територія України вже охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та значну частину степу на півдні. Загалом вона сягала: на заході — до р. Случ, на сході — до російського кордону, на півночі — до басейну р. Прип'ять, на півдні — до степової смуги. Площа України дорівнювала приблизно 200 тис. км. Хмельницький називав її постарому — Руська земля, Русь.
   Колишні польські воєводства, звідки була вигнана Польська адміністрація, поділялися на полки та сотні. Полковий поділ виник у 20ті роки XVII ст. Але тоді він визначав лише територію, населення якої було зобов'язане утримувати на свої кошти козацький реєстровий полк, що дислокувався на цій землі. Проте починаючи з літа 1638 р. до полків та сотень як територіальних одиниць зарахували усе населення, і на нього поширювалася влада полкових та сотенних урядів. Згідно зі Зборівським договором територія вільної Наддніпрянської України охоплювала три воєводства — Київське, Брацлавське та Чернігівське. Вони поділялися на 16 полків та 272 сотні. У 1650 р. налічувалося 20 полків. Це було територіальне ядро української держави, де проживало 1,4—1,6 млн населення. За Білоцерківським договором територія України обмежувалася лише Київським воєводством.
   На думку деяких учених, полковосотенний устрій є важливим елементом української державності, притаманний лише їй. Зрозуміло, полки як військові одиниці існували у багатьох країнах, але саме в Україні полковосотенна організація мала військову, адміністративну

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>