ї політики Польщі ширився опір українського народу. Найвизначнішим було селянськокозацьке повстання 1637—1638 pp. під проводом Я. Остряниці (до речі, в ньому брав участь майбутній вождь народновизвольної війни Б. Хмельницький). Це повстання було жорстоко придушено, а багато його учасників страчено. За ординацією 1638 р. козацький реєстр було зменшено до 6000 осіб, старшинами призначалися польські шляхтичі. Ліквідувалася виборність гетьмана та вищої старшини, відтепер вони призначалися. Діяльність реєстрового козацького війська повністю контролювалася польськими комісарами.
   Час золотого спокою (як у Польщі називали десятиріччя 1638—1648 pp. після придушення повстання під керівництвом Остряниці) виявився оманливим. Жарини народного гніву жевріли й на початку 1648 р. спалахнули полум'ям великої народновизвольної війни.
   Завдання війни. Війну розпочали козаки, котрі домагалися поновлення усіх прав і вільностей козацтва. Але поступово, в міру того, як літом 1648 р. (червеньлипень) до них почали приєднуватися широкі маси українців, козацьке повстання почало перетворюватися на загальнонаціональну війну всього народу. Завдання війни множилися і ставали більш чіткими і визначеними. Правильне уявлення про них дають офіційні, певною мірою програмні заяви Б. Хмельницького, сформульовані ним на переговорах з комісарами польського уряду у Переяславі в лютому 1649 р. Досі всі соціальні групи населення України, які брали участь у війні, палко бажали позбутися залежності від Польщі та польських феодалів і створити власну православну українську, тобто національну, державу. Прагнучи вигнати польських магнатів з території України і спираючись на підтримку українського народу, Б. Хмельницький заявив: «Выбью з лядской неволи народ руський, а что перше я воевал за шкоду и кривду свою, теперь буду воевать за нашу православную веру... Ставши над Вислою, скажу дальшим ляхам: сидите и молчите, ляхи!

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>