я вирішення дрібних справ, термінових питань, а також таємних справ.
   Нарешті, були ще сходки по паланках. Вони розглядали переважно зовсім дрібні господарські спори, оскільки населення паланок складалося з нежонатих козаків, які займалися господарством.
   У запорізького козацтва склалася своя адміністрація. Найважливішими її ланками у другій половині XVI — на початку XVII ст. були військові начальники — кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар, курінний отаман; військові чиновники — булавничий, хорунжий, довбиш, пушкар, гармаш, тлумач, шафар, канцеляристи; похідні й паланкові начальники — полковник, писар, осавул.
   Кошовий отаман, військовий суддя і військовий писар становили так звану військову старшину. Вони обиралися військовою радою 1 січня і перебували на посаді один рік. До військової старшини інколи входили курінні отамани. У мирний час військова старшина займалася адміністративними і судовими справами Січі, а під час війни очолювала козаків, передаючи свої повноваження наказній старшині.
   Кошовий отаман зосереджував у своїх руках вищу військову, адміністратизну, судову й духовну владу. У воєнний час кошовий отаман був головним командиром і мав необмежену владу. У мирний час він був нібито володарем Запоріжжя й у своїх діях керувався звичаями і традиціями козацтва. Обов'язки кошового отамана зводилися до затвердження обраних військовою радою посадових осіб, узаконення розподілу за куренями земель, розподілу військової здобичі і військових доходів, прийняття до Січі нових людей і звільнення старих козаків, установлення дипломатичних контактів з сусідніми державами. За всієї повноти влади кошовий отаман ніколи не був абсолютним диктатором у мирний час. Його влада обмежувалася трьома умовами; звітом по закінченні строку повноважень перед військовою радою, річним строком перебування на посаді і, нарешті, самою військовою радою.
   Військовий

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>