Конотоп, Фастів, Умань, Бориспіль та ін. Тільки у Волинському воєводстві за цей час кількість міст зросла майже вдвічі (від 68 до 114). Загалом у середині XVII ст. в Україні налічувалося понад тисячу містечок. Окремі з них мали значну кількість мешканців (Львів — 15—18 тис, Київ — 15 тис, Біла Церква — 10 тис). Однак типовим для України було місто, що налічувало 2—3 тис осіб.
   Більшість міст на українських землях у другій половиш XVI — першій половині XVII ст. належала феодалам і, як і раніше, церкві. Так, у Київському воєводстві з 206 міст королівськими були 46, приватновласницькими — 150, церковними — 10. У Брацлавському воєводстві із 117 міст королівських було 6, приватновласницьких — 111. Окремі магнати мали по декілька міст і містечок.
   У 80х роках XV ст. на українських землях з'являються і поширюються громадські організації православного міщанства, насамперед середніх його верств — так звані братства. їх поява пов'язана з прагненням українського міщанства об'єднати зусилля для захисту своїх соціальноекономічних інтересів і боротьби проти насильницького окатоличення і ополячення.
   Особливо важливими були економічні завдання братств. Вони надавали грошові позики своїм членам, інколи навіть організовували позичкові каси, рятували міщан від боргів, не дозволяли продавати будинки у чужі руки, а для збіднілих братчиків і старців влаштовували притулки. Ці матеріальні заходи зумовлювали особливу популярність братств і єднали їхніх членів.
   У XVI ст. братства розширили свою політичну й культурну діяльність. Коли в містах посилився національний гніт, братства організовували захист міщанства, надсилали скарги до судів на міські магістрати, відряджували посольство до королів, шукали допомоги у шляхти і вельмож. Найвпливовішим в Україні було львівське братство при церкві Успенія. До нього входило небагато членів — від 20 до ЗО, але це були досить заможні й освічені люди. У 1520

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>