говельні операції. В українських містах рада стежила за дотриманням правил оренди промислових закладів, організовувала роботу броварень, солодовень та інших промислів, які належали раді. До відання міського самоврядування належали ділянки міської території — «плаци». Раді були підпорядковані ремісничі цехи. Міське самоврядування санкціонувало акти купівліпродажу нерухомого майна в межах міста, видавало міщанам довіреності на укладення торговельних угод.
   Адміністративному устрою українських міст на основі Магдебурзького права був притаманний один важливий елемент — так звані юридики, тобто відокремлені міські території, які в адміністративному і правовому відношенні повністю або частково контролювалися феодальними власниками. На юридики не поширювалася судовоадміністративна влада міського самоврядування. Управління населенням юридик здійснювалося від імені феодала спеціальними посадовими особами — війтами й тіунами. Поділ міста на юридики обумовлював і поділ функцій з управління містом між його власниками. Наприклад, у 60ті роки XVI ст. мешканці міста Любеч були поділені на чотири частини між окремими феодалами. Відповідно до цього й управління в місті належало чотирьом війтам і чотирьом тіунам. Кількість юридик в окремих містах досягала кількох десятків.
   У міру зростання феодальних міст поширювалися юридики, зростала чисельність їхніх мешканців, збільшувалися доходи з них. Так, у 1629 р. у Кременці на користь магістрату з 1224 дворів надходила лише третина подимного податку, а на користь десятини власників юридик — 2/3 усієї суми. У середині XVII ст. шляхетські і церковні юридики у Львові налічували близько 600 будинків з населенням понад 4,5 тис. осіб.
   Юридики існували у Києві, Луцьку, Вінниці, Чернігові, Самборі та інших містах України.
   Наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. в Україні відбувається бурхливий розвиток міст. У цей період з'являються такі міста, як

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>