страт складався з двох колегій — міської ради і лави.
   До складу міської ради щорічно обиралися радці («райці»). Це були, як правило, багаті міщани. Кількість радців залежала від розміру міста і коливалася від 6 до 24 осіб. Зі свого складу радці обирали бурмістра або бургомістрів (у місті їх могло бути два або більше), які головували на засіданнях ради. У королівських містах підсумки виборів затверджував староста, а в приватновласницьких — пан міста. Нерідко ці посадові особи, а також власники міст самі призначали радців і бурмістрів.
   Міська рада була головним органом самоврядування. Вона виконувала функції міської влади і суду в цивільних справах. Рада обирала або призначала лавників і судового війта, в деяких випадках — сільських цехових старшин.
   Лава була судовим органом. До її складу входили лавники. Очолював її війт. Засідання лави інколи відбувалися під головуванням помічника війта — лентвійта. Суд лавників розглядав кримінальні справи міщан до феодалів. Боротьба зі зловживаннями ма гістратів призвела до виникнення наприкінці XVI ст. особливих ор'. ганів для контролю за фінансовою діяльністю міської ради, які | складалися, звичайно, з цехових старшин.
   У містах України, що мали самоврядування на засадах Магдебурзького права, склалася певна процедура формування органів місьI кого самоврядування. Вибори здійснювалися щорічно у заздалегідь визначений день. У виборах брали участь усі міщани. Однак порядок проведення виборів у нормах Магдебурзького права не визначався. Детально регулювалося лише те, кого можна обирати до складу ради, а також термін повноважень членів міського самоврядування, для яких у різних містах установлювався віковий ценз — від 25 до 90 років. Обов'язковою умовою для кандидатів до ради було володіння нерухомим майном у місті, інакше кажучи — «осілість».
   Своєрідними були уявлення середньовічного міщанина про вимоги до кандидатів у органи міського

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>