зацькі низи, а й козацька «середина» переходила на бік борців проти кріпацтва та іноземних гнобителів.
   Таким чином, на початку XVII ст. в Україні існували три чітко не розмежовані категорії козаків: заможні реєстрові козаки, які служили уряду, запорожці, що жили поза межами Речі Посполитої, та величезна більшість козацтва, яка мешкала у прикордонних містах, вела козацький спосіб життя, але не мала офіційно визначеного статусу.
   § 3. Державний лад.
   § 3. Державний лад
   Загарбання й утримання польськолитовськими феодалами значної частини українських земель виключало можливість виникнення в цей час української державності, хоча окремі її елементи зароджувалися в Запорізькій Січі. Тому, розглядаючи державний лад України в цей період, слід проаналізувати польськолитовські структури, дія яких поширювалася на українські землі
   Вищі органи державної влади й управління. Верховна влада на території українських земель, які входили до складу Польського королівства і Великого князівства Литовського, належала центральним органам державної влади й управління цих держав, а після Люблінської унії 1569 р. — центральним органам Речі Посполитої.
   У Польському королівстві найвищими органами державної влади й управління були король, королівська рада і сейм. У 1386 р. великий литовський князь Ягайло був обраний «найпереднішими панами і шляхтой с согласия всех жителей королевства» королем Польщі. З цього часу затвердився принцип обрання глави держави.
   Королівська рада як постійно діючий орган влади сформувалася приблизно у середині XIV ст. До її складу входили: королівський (коронний) канцлер та його заступник — підканцлер; коронний маршал, який керував королівським двором, здійснював нагляд і чинив суд над придворними, та його заступник — надвірний маршал; коронний підскарбій — охоронець королівської скарбниці та його заступник — надвірний підскарбій. Крім них, до складу королівської ради

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>