територій. Так здійснювалося приєднання основної маси українських земель Великим князівством Литовським.
   Опинившись у складі Литви, українські князівства одержали сприятливі умови для свого соціальноекономічного і культурного розвитку. Річ у тім, що Литва перейняла українськобілоруську культуру, традиції державного життя Київської Русі та ГалицькоВолинського князівства, «руські» правні норми та ін., а тому і перетворилася поступово на ЛитовськоРуську державу. Хоча слід мати на увазі, що литовська влада, незважаючи на її м'якість, для українського народу була все ж чужою.
   Ситуація різко змінилася, коли розпочався процес зближення Литви та Польщі. Унаслідок Кревської унії 1385 р. було сформовано союз двох держав — Литви і Польського королівства. Литовський князь Ягайло зобов'язувався прийняти католицтво і зробити цю релігію державною для Литви, використати свої багатства в інтересах Польщі, приєднати до Польського королівства «на віки вічні» усі підлеглі йому, в тому числі й українські, землі. Після цього на сеймі в Любліні Ягайло був обраний польським королем.
   Кревська унія призвела до поступової ліквідації самостійності південнозахідних князівств, забезпечила панування польських феодалів над населенням українських земель.
   Віленська угода 1401 р. ліквідувала залежність Великого князівства Литовського, яке знову стало самостійним. Але вже в 1413 р. була ухвалена наступна унія в місті Городлі. Спираючись на цю угоду, польські феодали посилили натиск на підлеглі Литві Волинь і Поділля. Перший удар було завдано Волині. У 1452 р. Волинське князівство ліквідовувалося і перетворювалося у звичайну литовську провінцію. У 1471 р. було ліквідовано і Київське князівство. З цього часу, як свідчить літопис, «у Києві перестали бути князі, а замість князів стали воєводи». Таким чином, Волинь, Київщина, Поділля перетворювалися на воєводства з намісникамивоєводами на чолі.
   І нарешті,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>