ої Русі, які збереглися. Хоча вони й різні за часом появи, змістом і характером, однак містять цінні відомості про правове життя на цій землі після ординського завоювання. Так, збереглася грамота князя Івана Ростиславича (Берладника). Будучи пам'яткою історії ДунайськоДніпровських земель, яка розкривала економічні зв'язки Галицького князівства з болгарськими, чеськими, угорськими купцями, ця грамота надзвичайно важлива і як пам'ятка права. Вона регламентувала правове становище деяких іноземних купців під час приїзду їх на землі Русі. Грамота встановлювала пільги для болгарських купців, які звільнялися від сплати мита, коли привозили товари «на ізклад».
   «Рукописання» (заповіт) князя Володимира Васильковича (близько 1287 р.) свідчить про існування в період роздробленості права успадкування феодального володіння у ВолодимироВолинському князівстві, певного порядку передавання князем права експлуатації феодально залежного населення своїм спадкоємцям. Водночас «Рукописання» дає можливість вивчити організацію управління селами й містами ПівденноЗахідної Русі. Володимир Василькович залишив заповіт і на ім'я своєї дружини, в якому вказано на право княгині успадкувати «город свои Кобрынь, и с людьми, и с данью», село Городіл «и с мытом» та інші села. У зазначеному документі йдеться про куплене землеволодіння: «А село есмь купил Березовиче у Юрьевича у Давыдовича Федорка». Із заповіту князя Володимира Васильковича випливає, що поряд з успадкуванням, князівськими даруваннями на ГалицькоВолинській землі у XIII ст. існував і такий спосіб придбання феодальних землеволодінь, як купівля землі.
   У ГалицькоВолинському літописі збереглася також статутна грамота ВолодимироВолинського князя Мстислава Даниловича, написана навесні 1289 р.. Вона дає змогу уявити розміри та форми феодальних повинностей з міського населення на користь державної влади. Водночас ця грамота відбиває соціальноекономічні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>