огою іншого, сіяти між ними чвари, доводити сили князів до рівноваги і не давати змоги жодному з них зміцнитися. Робилося це з метою закріплення політичної та економічної влади Орди над руськими землями. Крім цього, Орда привласнила собі право збирати данину (наприкінці XIII ст. збирання данини доручалося руським князям), а також затверджувати князів у руських землях. Однак вона неспроможна була домогтися глибших змін у внутрішньому устрої земель Русі.
   § 3. ГалицькоВолинське князівство.
   § 3. ГалицькоВолинське князівство
   Зі великих князівств, які в цей час існували на території України, вирізнялося ГалицькоВолинське, створене в 1199 р. Романом Метиславичем. Проіснувало воно до 1340 р. Державний лад ГалицькоВолинської землі хоча і відзначався своєрідністю, зумовленою особливостями її соціальноекономічного й політичного розвитку, все ж у головному був подібний до державного ладу інших князівств і земель ПівденноЗахідної Русі. ГалицькоВолинська земля, навіть перебуваючи в залежності від Золотої Орди, значною мірою зберігала риси державного та правового устрою, притаманні Давньоруській державі. Главою тут був великий князь. Йому належала верховна влада: він міг приймати законодавчі акти, здійснювати поточне управління як у своєму домені, так і в межах усього князівства.
   Князі ГалицькоВолинської землі мали судові повноваження. Вони також очолювали військову організацію князівств. Князю належало право збирання податків, карбування монет і розпорядження скарбницею, визначення розміру і порядку стягнення митних зборів. Прерогативою великокнязівської влади було керівництво зовнішньополітичними відносинами з іншими державами.
   Великі князі прагнули мати свій вплив і на церковну організацію, використовувати її у своїх інтересах. За згодою великого князя призначалися єпископи, і тільки після цього вони освячувалися в сан київським митрополитом. Це, безумовно, також возвеличувало

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>