загальна кількість війська збільшилася. Військаокремих князівств у воєнний період налічували до кількох тисяч воїнів.
   Найнадійнішою з погляду захисту класових інтересів феодалів була дружинна частина війська. Князь міг покладатися лише на свою постійну дружину, яка розташовувалася в стольному місті або в укріплених центрах поблизу нього і була готова за першим закликом князя виступити і «шукати» йому слави, а собі «честі». При цьому зростало значення молодшої дружини, бо старші дружинники перетворилися у великих землевласниківвотчинників і поповнили боярство. Молодші дружинники охороняли князя, були рухомим каральним загоном у межах князівства і князівського домену, а в період воєнних дій — ядром військових сил князівства. Дружинники виконували деякі поліцейські, судові й адміністративні функції. Власні дружини мали й інші великі феодали, чиї об'єднані сили інколи переважали сили великого князя. На випадок значних воєнних дій скликалося численніше, ніж дружина, військо — рать (народне ополчення). По закінченні воєнних дій рать розпускалася.
   Система управління військовими силами у воєнний час будувалася у такий спосіб: великий князь як верховний командувач разом з найзначнішими феодалами (князями і боярами), а також з тисяцьким (керуючим «воями») утворював військову раду. Безпосередньо перед битвою призначалися командири головних полків
   І центру, флангів, сторожових і засідкових полків, Русі періоду феодальної роздробленості, яка склалася ще у першому столітті Давньоруської держави, не зазнала значних змін, але разом з великим київським князем як верI ховним суддею судову функцію такого рівня здійснювали й місцеві і великі князі.
   У період феодальної роздробленості певну роль відігравали і вічеві сходи, котрі вже давно перетворилися в знаряддя князівської волі. Віче збиралося в головних містах князівств. Значну цінність являють відомості про київське віче 1146—1147 pp.,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>