відатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
   Теорія господарського процесу розрізняє загальну та спеціальну позовну давність.
   Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
   Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих видів вимог: вона є скороченою або більш тривалою порівняно із загальною позовною давністю.
   Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
   про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;
   про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 Цивільного кодексу України); у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 Цивільного кодексу України);
   про розірвання договору дарування (стаття 728 Цивільного кодексу України); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 Цивільного кодексу України); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 Цивільного кодексу України).
   Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману, перебіг її починається від дня припинення насильства.
   Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, перебіг такої позовної давності починається від дня, коли почалося його виконання.
   За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
   За

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-103 * збірник літератури * >>>далее>>>