х суб'єктивних прав.
   Форми права — державно-офіційні способи закріплення та зовнішнього вияву правових норм, що засвідчують їх загальнообов'язковий характер та гарантованість з боку держави.
   Розрізняють внутрішню та зовнішні форми (джерела) права. Під внутрішньою формою розуміють спосіб його структурної організації та взаємодії складових елементів у межах системи права, яка в свою чергу поділяється на галузі, підгалузі, інститути та окремі норми. Зовнішні форми іноді називають джерелами права, в яких воно забезпечує своє офіційне існування. До останніх відносять:
   Правовий звичай — санкціоноване державою звичаєве правило, що має загальнообов'язковий характер і гарантовано його примусовою силою.
   Правовий прецедент (судовий, адміністративний) — офіційне рішення органу держави з конкретної справи, якому надається формальна обов'язковість при розв'язанні всіх наступних аналогічних справ.
   Нормативний договір — правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою.
   Нормативно-правовий акт — письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено правило поведінки загального характеру, що забезпечується державою. За юридичною силою розрізняють закони та підзаконні нормативно-правові акти. Існують також інші класифікації.
  
   Міжнародно-правові акти — норми міжнародного співтовариства, які з санкції держави поширюються на її території.
  
   Питання для самоконтролю:
  
   1. Які існують визначення права?
   2. Розкрийте головні властивості права з позицій його нормативного розуміння.
   3. В чому полягає сутність права, як вона співвідноситься із змістом?
   4. Які функції права ви знаєте?
   5. Назвіть структурні елементи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>