'язків, а також розраховані на правомірність їхніх дій. Регулятивні норми права фіксують стан суспільних відносин, у якому вони мають функціонувати, що в свою чергу забезпечується відповідною системою гарантій.
   Охоронне право — сукупність норм права, що становлять особливу частину системи права, призначені охороняти врегульовані правом суспільні відносини від різного роду посягань та поновлювати порядок їх функціонування шляхом застосування засобів дєржавно-владного впливу.
   Публічне право — сукупність правових норм, які регулюють відносини у сфері загальнодержавного, сукупного інтересу гро-мадян(порядок організації та функціонування органів державної влади, захист суверенітету, питання міждержавних відносин, правопорядку, територіального устрою тощо).
  
   Приватне право — сукупність правових норм, що регулюють відносини у сфері приватного інтересу (майнові, шлюбно-сімейні, трудові відносини).
   У структурі права визначають також об'єктивне та суб'єктивне право як складові його елементи. Проте, слід зауважити, що в даному разі визначаються не стільки структурні складові, як два аспекти розуміння та пояснення права в його об'єктивному та суб'єктивному значенні.
   Об'єктивне право — нормативний регулятор, який є системою загальнообов'язкових, формально визначених норм, що служать критерієм правомірності чи неправомірності поведінки особи, юридичною основою, на підставі якої визначається наявність або відсутність у особи юридичних прав та обов'язків.
   Суб'єктивне право — вид і міра можливої поведінки суб'єкта, що підлягає забезпеченню та охороні з боку держави. Суб'єктивне право має свою структуру: право на свої дії, право на дії зобов'язаної сторони, право на домагання до держави для захисту

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>