ні загальнолюдських цінностей, що відображені в загальнолюдських принципах права.
   Конкретно-історичні принципи права визначають як основні засади, що відображають специфіку права певної держави у конкретних соціальних умовах конкретно визначеного періоду і характеризують право в різних аспектах його розуміння. Але головне те, що ці принципи відображають особливості тієї історичної епохи, обстановки та рівня розвитку суспільства, держави, в яких право виникає, змінюється, функціонує. По суті, це характеристика права за допомогою вищенаведених принципів через призму конкретно визначеного часу його існування.
  
   § 2. Сутність і зміст права
  
   Сутністю всякого явища або предмета філософія вважає сукупність найбільш важливих та стійких якостей, відносин або властивостей, що становлять їхню основу, визначають глибинну природу та зв'язки, що впливають на всі інші характеристики. Питання сутності права тісно пов'язані з проблемою праворозу-міння, існуванням різних шкіл юридичного знання та застосуванням відповідних методологій пізнання права.
   У різні періоди історичного розвитку правової думки до розуміння права ставилися по-різному. Проте, для розуміння сутності та природи права слід брати до уваги багатогранність способу та форм вияву права в соціальному житті, які відображають його універсальність та всі аспекти регулятивного впливу. Сутність права слід визначати, враховуючи такі положення:
   • право існує в певних формах, що фіксують певні юридичні конструкції;
   • право може існувати і поза інституційними формами свого виявлення (як ідеї, оцінки, зв'язки або діяльність суб'єктів, яка розкриває динамізм права);
   • з формальної точки зору право виступає як регулятор, що обслуговує той чи інший

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>