тинкти людей, їх почуття та переживання. Всі люди поділяються на групи «лідерів» (психологія яких пристосована до керівництва іншими) і групи виконавців (що повністю пристосовані психологічно до підкорення «лідерам»). Психологічні вчення вбачають джерело права у психіці людей. Всі правові явища — продукт свідомості людини і існують не об'єктивно, а лише тією мірою, у якій людина їх усвідомлює для себе.
   Відповідно до сучасного рівня розвитку правової теорії слід зазначити певну цінність психологічного аспекту розуміння деяких правових явищ і процесів. Говорячи про суб'єктів правовідносин, ми маємо на увазі лише тих, хто усвідомлює свою поведінку, здійснює вольові вчинки. В іншому разі особи виключаються із сфери дії права. Неусвідомлена поведінка не береться до уваги у ході вирішення юридичних справ. Крім того, у питаннях забезпечення стабільного режиму законності та правопорядку слід спиратися не на примусові засоби припинення правопорушень, а на глибоке усвідомлення своїх прав та обов'язків усіма учасниками правовідносин.
  
   § 4. Теорії природного права
  
   Теорія природного права виникла в період соціальних буржуазних революцій у Голландії, Англії, Франції, Германії, її представниками були Г. Гроцій, Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо, О. Конт, О. М. Радищев та ін. За цією теорією розрізняють право природне та право позитивне, яке створюється державою. Природне право, як стверджують автори, виникло із самої природи людини і тому належить усім людям взагалі і кожній людині окремо. Воно є вічним і незмінним, не залежить від держави і писаного державою права, а історично передує йому. Його витоки — у загальній справедливості і вічній правді. До природних прав відносять: право на життя, честь, гідність,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>