шньою дійсністю, тому право може існувати поза буквою закону. Прихильники цієї теорії закликають до гнучкості права і виступають проти чіткості правової термінології та юридичних конструкцій. Пов'язаність суддів та інших суб'єктів правозастосування твердими і чіткими нормами права вони називають кайданами, а «поступливість» і «м'якість» права — благодіянням для суспільства.
   Соціологічна теорія визначає кілька етапів виникнення та існування права: перший етап — «живе право», що існує у правилах самого'життя і виявляється як «внутрішній порядок людських союзів»; другий — формування «права юристів», що міститься у судових рішеннях; третій — виникнення та функціонування офіційного права, що його формулюють офіційні органи в законах та інших актах.
   Для соціологічної юриспруденції характерно робити акцент не на тому, що є право, а на тому, як воно діє. Вважається, що суддя повинен керуватися не законом, а виносити рішення на підставі «живого права», яке міститься у правилах самого життя (Є. Ерліх). Витоки права, як зазначає автор, керуючись вільним підходом до права, слід шукати в самому суспільстві, у тих об'єднаннях, які його утворюють (сім'я, торгові товариства, громада, держава).
   Ця теорія визначає завдання юридичної науки не у сфері права, а у вивченні процесу його дії у суспільстві, де відбувається врегулювання суперечностей між різними суспільними групами.
   Психологічна школа права виникла й набула найбільшого впливу в кінці XIX — на початку XX ст. У Росії найвидатнішим її представником був Лев Петражицький. Психологічний напрям відкидає обумовленість права матеріальними умовами життя суспільства і визначає головними факторами суспільного розвитку психологічні властивості характеру,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>