Термін «держава» розглядають у субстанційному, атрибутивному, інституційному та міжнародному значенні.
   В субстанційному значенні держава — це організоване в певні корпорації населення,-що функціонує у просторі і часі.
   В атрибутивному,— це устрій певних суспільних відносин, форма держави, офіційний устрій конкретного суспільства.
   В інституційному — це апарат публічної влади, держав но-правові органи, що здійснюють державну владу.
   В міжнародному значенні державу розглядають як суб'єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і суспільної влади.
   Держава — це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення у соціальне неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, керувати й управляти загальносуспільними справами. Ознаки держави:
   • суверенітет;
   • територіальне розселення населення країни;
   • наявність апарату управління і примусу;
   • здатність: а) видавати загальнообов'язкові правила поведінки; б) збирати податки, робити позики, надавати кредити; в) здійснювати управління в суспільстві в інтересах певної частини населення.
   Суверенітет — це верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади у певній державі в межах її території, а також незалежність і рівноправність країни у зовнішніх відносинах.
   Населення в державі розселене по всій її території, яка поділяється на адміністративно-територіальні чи політико-територі-альні одиниці. Політична влада держави, її суверенітет поширюються на всіх людей, що живуть на її території.
   Держава:
   • має спеціальний апарат як систему законодавчих, виконавчих, судових

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>