ологічну; д) насильства; е) органічну; є) космічну; ж) технократичну; з) історико-матеріалістичну.
   Теологічна теорія. Одним з її представників був Хома Аквін-ський (1225—1274). Його вчення побудовано на ієрархії форм: від бога — чистого розуму до духовного й матеріального світу. Проголошення походження держави від бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найбільш реакційні держави, підкреслює думку про те, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, скільки влада вкладена в руки правителя богом і покликана захищати благо всіх.
   Патріархальна теорія. Сутність її полягає у твердженні, що держава походить від сім'ї і є результатом історичного розвитку і розростання сім'ї, а отже абсолютна влада монарха — це продовження батьківської влади. Основними представниками цієї теорії є Арістотель, Р. Фільмер, І. Михайловський та ін. Так, Роберт Фільмер у своєму творі «Патріархія чи природна влада короля» стверджує, що абсолютна влада монарха бере свій початок безпосередньо від Адама. Держава виростає із сім'ї, а влада монарха через Адама передана богом і непідвладна ніяким людським законам. З позиції Арістотеля в основі виникнення держави лежить політичне спілкування. З розростанням патріархальної сім'ї з'являються адміністративно-територіальні одиниці (села, селища, міста), населення яких, спілкуючись, утворюють таку політичну організацію суспільства, як держава, а вже держава створює своє позитивне право.
   Договірна теорія. Вона пояснює виникнення держави внаслідок об'єднання людей на основі добровільної згоди (договору) про те, що одні управлятимуть, а інші виконуватимуть їхні управлінські рішення. Представниками цієї теорії були Г. Гроцій, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Ж.-Ж.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>