а керуватися не формальними ознаками
  документа, а його єством. Довіреність так названа так тому, що це документ,
  виданий однією особою (довірителем), безумовно довіряють іншій особі (повіреному),
  цього останнього з тим, щоб повірений змінив правове становище довірителя.
  Сторонами відносин класичного представництва за довіреністю є
  звичайно родичі, знайомі або особи, які перебувають у трудових відносинах,
  але не перші зустрічні, одна з яких бажає купити, а другому продати автомобіль.
  Повноваження за дорученням взагалі не може бути куплено; не можна одержати доручення,
  сплативши за це гроші. "Доручення" ж на право керування та розпорядження
  видаються продавцями автомобілів кожному, хто побажає придбати автомобіль
  у власність, і саме в обмін на гроші або інше майно.
   Право розпорядження потрібно в цій довіреності не для того, щоб у подальшому
  "представник" здійснив операцію з відчуження автомобіля за рахунок і в інтересах
  яку представляють (довірителя). Практика показує, що поняття "продажу автомобіля
  за дорученням "означає здійснення угоди купівлі-продажу повіреним з третіми
  особою у відношенні себе особисто, у власних інтересах і за свій рахунок. Гроші,
  які "представник" отримує від здійснення такої угоди, він не передає
  "акредитуючій", права та обов'язки, що виникли у "представника" від вчинення
  такої угоди, на "акредитуючої" не переходять, а залишаються на "представника".
  Де

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-51 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>