в осіб, що не є їх власниками. Порядок здійснення цих
  дій докладно описаний у кримінально-процесуальному законодавстві та законодавстві
  про виконавче провадження.
   Але, можливо, можна кваліфікувати як довіреність документ, що містить
  уповноваження не тільки на право керування, але й на право розпорядження автомобілем?
  Теж ні, оскільки метою видачі таких довіреностей є прикриття операції
  возмездного відчуження автомобіля за договором купівлі-продажу або міни. Потрібно
  вибирати: або даний документ - це документ про безкоштовне односторонню відмову
  від права власності на користь певної особи (але така його кваліфікація
  неможлива, бо в самій довіреності ніколи не згадується про еквіваленті,
  отриманому "довірителем" від "повіреного" за видачу такої "доручення"),
  або це дійсно доручення, що уповноважують тільки на відчуження
  автомобіля щодо угоди, укладеної повіреним від імені та за рахунок довірителя
  (в частині ж повноваження на управління документ просто є нікчемним, бо
  не можна довірити вчинення дій, які не є угодами). Але в цьому випадку
  потрібно визнати, що даний документ може бути у будь-який час відкликаний довірителем,
  а повірений має право відмовитися від отриманих ним повноважень кожного часу.
   Що ж виходить? А виходить все дуже просто і зрозуміло: не можна документом
  про особисто-довірчих, фідуціарних відносинах прикривати угоди, в основі
  яких лежить чиста комерція.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-51 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>