ексі та сформулював практичні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про приватизацію майна в АПК2.
  На підставі викладеного можна зробити висновок, що на сучасному етапі внаслідок виникнення нових правових інститутів аграрного права України значно розширився предмет аграрноправових наукових досліджень. Сьогодні в Україні сформувалися наукові школи, зокрема, стосовно наукових засад проведення земельної та аграрної реформ, приватизації земель, соціальноправової ролі селянства, розвитку сільськогосподарської кооперації, правового становища фермерських господарств, екологізації земельного та аграрного законодавства, їх кодифікації та ін.
  Водночас, як ми бачимо, нині існує ще багато нерозв'язаних наукових проблем у цьому напрямі, що, у свою чергу, негативно позначається на ефективності правового регулювання суспільних відносин в аграрному секторі економіки. З огляду на це наука аграрного права України покликана сприяти послідовному процесу формування та розвитку нових аграрноправових інститутів як цілісних, взаємоузгоджених і досконалих підсистем аграрного права України.
  Проблеми розвитку нових аграрноправових інститутів, їх законодавчого забезпечення визначають пріоритетні напрями наукових теоретичних розробок щодо їх наукового обгрунтування, прогнозування майбутнього виникнення й розвитку.
  § 4. Представники науки аграрного права України
  Кожну науку, як вже зазначалося, потрібно розглядати як певний процес дослідницької діяльності з відкриття та вироблення теоретично систематизованих знань про дійсність. Наука аграрного права України як комплексна та спеціалізована юридична наука також є процесом творчої дослідницької діяльності вченихюристів. Саме завдяки їх самовідданій та наполегливій праці формується теоретичний рівень аграрноправової науки — висуваються наукові гіпотези, формулюються поняття, категорії, створюються теорії та концепції

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-610 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>