нича, І. Будзиловича, А. Юрченка, Л. Новаковського, В. Леонця та інших учених.
  Предметом сучасної аграрноправової науки є також з'ясування змісту, стратегії та етапів розвитку аграрної реформи. Оскільки своєчасно не були визначені на законодавчому рівні стратегія, основні завдання та пріоритети аграрної (в тому числі земельної) реформи, в аграрноправовій науці відсутня єдність поглядів з цього приводу. Тому актуальною лишається проблема наукового обгрунтування стратегії та змісту майбутніх заходів щодо реформування суспільних відносин в аграрному секторі економіки. У цьому плані важливими є роботи В. I. Андрейцева, В. I. Семчика, М. В. Шульги та інших учених.
  Представниками аграрноправової науки сформульовано основні завдання та мета земельної й аграрної реформ. Більшість учених (М. В. Шульга, В. І. Андрейцев, П. Ф. Кулинич, І. Будзилович, А. Юрченко та ін.) поділяють думку про те, що головний принцип земельної реформи полягає в ліквідації монополії держави на землю (реформуванні відносин земельної власності) шляхом перерозподілу земель1. Основні завдання земельної реформи з урахуванням як економічних, так і біологічних, соціальних, екологічних функцій земель, чітко сформулював В. І. Андрейцев2.
  Представники аграрноправової науки (П. Ф. Кулинич, В. І. Федорович, В. К. Гуревський та інші) вирізняють окремі етапи земельної та аграрної реформ.
  Правовий аналіз організаційних форм і методів проведення аграрної реформи здійснюють В. І. Андрейцев, М. В. Шульга, П. Ф. Кулинич та інші вчені.
  Законодавче закріплення та вдосконалення основних форм і методів проведення земельної реформи грунтовно дослідив М. В. Шульга. Особливу увагу автор приділив теоретичним і практичним проблемам процесу паювання земель.
  Ученіюристи докладно аналізують конкретний зміст заходів із реформування аграрних відносин в Україні. Зокрема, особливості приватизації державного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-610 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>