сини щодо охорони праці.
  Земельні правовідносини, які визначають специфіку аграрних правовідносин поділяють на відносини земельної власності та відносини у сфері використання землі. Серед останніх розрізняють відносини сільсьі<ОГОСІІОДаРського й несільськогосподарського землекористування. В аграрному секторі економіки пріоритет належить відносинам у сфері сільськогосподарського землекористування.
  Майнові правовідносини становлять майнову основу аграрного господарк?вання і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, яке належить їм на праві власності або праві господаРського відання чи праві оперативного управління. Право власності — основне речове право у сфері аграрного господарювання. Згідно зі ст. 134 ГК суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання йоГ° на праві власності, праві господарського відання чи праві операїивного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
  Аграрне підприємство, реалізуючи належні йому права власника, переднє своїм виробничим підрозділам (бригадам, фермам та ін.) части^У основних і обігових виробничих фондів (приміщення, тракторі' комбайни, насіння, корми для тварин тощо) для використання Іх на праві господарського відання чи праві оперативного управління
  Організаційно управлінські відносини становлять організаційну основу агРаРних підприємств. Зміст організаційноуправлінських відносі111 визначається організаційноправовою

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-212 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>