ну чи за певних умов, після чого їх чинність втрачається. Так, Тимчасовий порядок розмежування земель права державної і комунальної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2002 р.! діє до прийняття відповідного закону.
  Прийнято розрізняти також чинні й нечинні джерела земельного права. До чинних джерел належать Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р., Конституція України 1996 р. та ін. Нечинними, або історичними, джерелами земельного права є ті нормативноправові акти, які свого часу були чинними, але у зв'язку з розвитком земельного права втратили свою чинність. До них слід віднести, зокрема, Земельні кодекси 1970 р., 1990 р., 1992 р.
  Не виключається класифікація джерел земельного права за національною належністю на національні та міжнародні. До національних джерел належать ті, що мають національне походження, а до міжнародних—чинні міжнародні договори України у сфері земельного права, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
  Залежно від питомої ваги земельноправових приписів у нормативноправових актах, присвячених регламентації суспільних земельних відносин, їх прийнято поділяти на дві групи. Перша група складається з нормативноправових актів, всі або переважна більшість норм яких спрямована на регулювання безпосередньо суспільних земельних відносин. Тккі нормативноправові акти прийнято відносити до спеціалізованих. Спеціалізовані земельні нормативноправові акти становлять значну частину актів — джерел земельного права. До них, зокрема, належать Земельний кодекс України, за
  Урядовий кур'єр. — 2002. — 21 серпня. — № 153.
  44
  
  кони України «Про плату за землю» від 19 серпня 1996 р.1, «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р.2, постанова Верховної Ради України «Про земельну реформу»

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-433 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>