нюють нагляд за законністю у сфері земельних правовідносин.
  Об'єктами земельних правовідносин є землі в межах території України, індивідуальновизначені земельні ділянки, земельні частки (паї) та права на них.
  Земельна ділянка — це частина землі, відокремлена і визначена на місцевості за допомогою меж, з визначеними щодо неї правами. Земельні частки (паї) на місцевості не виділяються. Вони є ідеальними частками земельної ділянки, що перебувають у загальній спільній (частковій) власності. Земельні частки є самостійним об'єктом земельних прав, а право на земельну частку (пай) — це право її власника вимагати виділення в натурі (на місцевості) конкретної земельної ділянки.
  Під змістом земельних правовідносин розуміють права та обов'язки їх учасників щодо використання і охорони земель. Законодавством використовуються особливі способи визнач'ення змісту земельних правовідносин: публічноправовий і приватноправовий. Публічноправовими способами є: визначення основного цільового призначення земель шляхом поділу земель на категорії, зонування і встановлення обмежень прав власників. Приватноправовим способом визначення змісту прав та обов'язків власників землі та землеко
  36
  
  ристувачів є сервітут і правила добросусідства1. Встановлюючи правила добросусідства, власники земель та землекористувачі самостійно регулюють деякі земельні відносини, які виникають між ними.
  На зміст земельних правовідносин впливають такі обставини:
  1) основне цільове призначення земельної ділянки та її
  правовий статус. Усі землі мають різну якість, різняться
  природними характеристиками і показниками, мають різ
  не економічне й соціальне значення. Враховуючи ці обста
  вини, для організації раціонального використання і охоро
  ни земель усі землі поділяються на різні категорії.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-433 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>